Мітинги в Блорусі тривають вже третій тиждень, протестувальники не визнають перемоги Олександра Лукашенка на виборах. Напередодні в Мінську пройшло Жіночий марш солідарності, як і недавній допит письменниці-гордості білоруського народу Світлани Алексієвич, є доказом проблем Бацьки. Передає: «Абзац ».
Про це пише “Obozrevatel”.
Лукашенко вже не бояться. Дівчата, жінки та бабусі, які вийшли сьогодні в Мінську на протести, це лише довели. І помилявся Лукашенко, думаючи, що Світлана Тихановська – єдиний його біль. Силовики і автозаки вже давно не лякають білорусів, а лише виступають потужним сигналом до об’єднання та історичних змін.
У білорусів є свої герої, патріоти до мозку кісток, які готові виводити країну з тіні Радянського Союзу і Росії. Громадянин Лукашенко вже не вважається “легітимним і законним керівником”. Музикант Сергій Міхалок, публічно заявивши про це, вже як ніхто інший відчуває думки рідного народу. Ще одним ударом по політичному самолюбству Лукашенка стала пропозиція екслідера “Ляпіса” висунути в президенти Світлану Алексієвич:
“Ми давно вже не довіряємо професійним політикам. Політтехнології, фокус-групи – ми всі втомилися від цих фокусів. Хорошими кандидатами будуть ті люди, які протягом багатьох років доводили своїми словами, вчинками, ідеями і працею доводили, що вони є патріотами Білорусі та хочуть, щоб Білорусь була вільною, незалежною, процвітаючою європейською країною. Наприклад Світлана Алексієвич – нобелівський лауреат з літератури, жінка з твердими моральними і етичними переконаннями”.
Вельми цікава пропозиція. Можливо, кращої кандидатури і зовсім не знайти в країні прямо зараз. Адже це жінка, яку безмежно поважають білоруси, але навряд чи сам Лукашенко, помилково вважаючи, що протилежна стать нібито не здатна повести народ за собою. Настільки нездатний, що Алексієвич в її 72 роки потрібно було тягнути на допит щодо “захоплення влади”? Риторичне питання…
Очевидно, утриматися в кріслі президента, як це було після протестів в 2006 і 2011 роках, у Лукашенка вже не вийде. Білорусь за крок від того, щоб успішно завершити свою кольорову революцію, як це було в різні часи в Румунії, Грузії, Киргизії, Литві та інших країнах вільних відважних народів.
Повалення режиму неминуче. Лукашенку слід це усвідомити і піти, щоб не повторити випадково долі Чаушеску. Очевидно, що громадян Білорусі, які терпіли Лукашенка цілих 26 років, вже нічим не зупинити: ні зброєю, ні кийками силовиків, ні погрозами звільнення, ні залякуванням військами НАТО.