Викладачка філософії і культорології педуніверситету Драгоманова систематично осуджує все, що відбувається в Україні. Передає: «Абзац ».
Висловлювання професорки Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова стосовно мовного закону збурили громадськість.
Викладачка культурології та філософії Євгенія Більченко назвала Україну “лімфовузлом на тілі американської колонії”, а перехід сфери обслуговування в Україні на державну мову “маразмом”.
Що відомо про Євгенію Більченко
Евгенії Більченко 40 років, народилася у Києві. Заміжня.
У “Вікіпедії” зазначається, що вона “українська російськомовна поетеса, прозаїк, культуролог, філософ, перекладач, доктор культурології, кандидат педагогічних наук, професор кафедри культурології Факультету філософської освіти та науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова”.
Відчуває себе росіянкою, називає себе “громадянкою країни, яка відчуває себе “русской” і має російську ідентичність”.
Вважає себе “проклятим космополітом, російським поетом, українським громадянином, лівим філософом Європи, антиглобалісткою, анархісткою, постмодерністкою, пацифісткою і лузеркою. Пише російською та українською мовами. Активно захищає права так званого російськомовного населення України.
За антиукраїнську пропаганду, заперечення російської агресії та маніпулювання суспільно значущою інформацією є фігуранткою бази “Миротворець”.
Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв. Спеціальність: “культуролог, викладач теорії та історії культури”
У 2006 році захистила кандидатську дисертацію з релігійно-освітньої проблематики Київської Русі, у 2012 році — докторську дисертацію з проблематики діалогу культур в сучасному суспільстві. Перекладає вірші українських поетів на російську мову.
Є засновником літературно-поетичної студії у Києві. 2017 року побувала у Москві і Санкт-Петербурзі, де провела три тижні.
Слово – не горобець: що Більченко думає про Україну, війну і мову
Популярне: Вдарив ногою по голові: Помер генерал, якого побив екс-нардеп Парасюк
Росіянам на нинішню нашу колонію в принципі наплювати. От не думала, що я так скажу. Маєте рацію ви, що вам на таке начхати.
Біжіть звідси подалі, тут – дно дна. Повна втрата соборності, цивілізованості і незалежності. (допис у фейсбук)
Мова тут – ні до чого. За зовнішнім маркером знакової сфери ховається щось більш глибинне і страшне. Це – глибше мовних норм і страшніше вуличних побиття. Ім’я йому – “звичайний фашизм”. Він – в думках, в почуттях, в несвідомому. Таке не намацаєш, ним просочене наше віртуальне і реальне повітря.(допис у фейсбук)
Процвітає людиноненависницька ідеологія. Ксенофобія по відношенню до власного населення досягла військового і цивільного апогею. Націоналістична цензура опанувала не тільки медіа, а й науку. Цивілізаційна пам’ять знищується на всіх рівнях.
Цей закон (про перехід сфери обслуговування на державну мову – Ред.) – лише ланка в ланцюзі, черговий опухлий лімфовузол в тілі онкохворої американської колонії. (допис у фейсбук)
Так, я була волонтером “Правого сектора”, але я також була волонтером в декількох бригадах Збройних сил України – на початку війни, коли наші хлопці мали потребу в одязі і ліках, коли гинули люди – невідомо за що, і під російськими, і під ополченцями. (інтерв’ю Радіо Свобода)
Мене пов’язують читацькі відносини з представниками “ЛНР” і “ДНР”, де мене багато хто любить і поширює мої книги, за що в Україні можна сісти до в’язниці. (інтерв’ю Радіо Свобода)
Раніше я вважала, що так, нічого такого не було, — що вся ця раґулізація під приводом “боротьби за національні цінності” з тематиками дисертацій, репертуарами концертів і вже не м’яким придушенням російського слова настане пізніше, коли націоналістична мода витіснить ліберальну. (допис у фейсбук)